Добро людям весь час яви,
То благодаті заслужиш такої,
Щоб душу у висоти нести.
Часто життя заставляє нас по- іншому сприймати світ, тих, хто в ньому.
Марія Ювіналіївна ніколи не забуває про це. Через її руки пройшло багато випускників, яких вона зігріла душею.
З неспокоєм, своїми бідами звертаються до неї і вчителі.
Вміння відчувати душу іншого дається не кожному. А багато значить, коли є до кого звернутись, порадитись, відчути підтримку, співчуття...
Складний світ, в якому живемо, складні і стосунки між людьми.
Добре, що і на роботі, в школі, можна знайти затишок і захисток у чиїхось очах. Марія Ювіналіївна вміє підтримати і любити.
А любити для неї – це відчувати, що ти не один, коли поруч немає нікого.
Любити – це плакати і радіти, що ти є на світі.
Любити – це прагнути дізнатись та пережити за кожного, хто далекий тобі та близький.
Любити для неї – це жити.
Бо хто сказав, що вчитель передусім має навчити предмета, який викладає? А що, як він дав учневі щось набагато цінніше, ніж просто знання? Що, як він навчив жити? Більше того, жити не так як усі, а «по-особливому», інакше. Дбати не лише про себе, а піклуватись, аби тим, хто оточує тебе, було завжди затишно і безпечно.
Подумаймо, що краще? | 
