 Домашня робота – це логічне продовження шкільних занять за завданням вчителя з
установленими термінами виконання.
Домашні завдання даються вчителями з метою закріплення, поглиблення, розширення
і систематизації знань; формування умінь; самостійного оволодіння новим програмним
матеріалом; для розвитку
самостійності мислення.
Розрізняють
домашні роботи для учнів
поточного
і випереджального характеру.
Ну,
хто любить ці домашні завдання?… Нудно, неефективно, віднімають купу часу, і ніколи немає гарантії, що вони не списані на перерві в приятеля-відмінника. Але ж не таке вже цей зло - домашні завдання?
Якщо зробити їх захоплюючими, запропонувати дитині
можливість вибору, щоб вона розуміла, що і навіщо робить, проблема двійок за
невиконані завдання зникне сама собою.
Сучасна
школа все частіше пропонує учневі стати активним учасником власного процесу,
причому не тільки в класі, але і вдома.
Завдання додому
Може виходити не тільки від педагога, а часто стає
процесом і результатом самостійного вибору учня.
Традиційне домашнє завдання це і домашня творчість . У багатьох школах діти працюють над власними проектами і творчими
роботами, коли кожен учень
вибирає цікаву для нього проблему,
прийнятний для нього спосіб роботи, адже домашнє завдання теж може виступати як
творчий проект, причому проектна
діяльність доречна практично з усіх
навчальних дисциплін .
Це можуть бути розробка і створення діючих
макетів, навчальних посібників для школи, виконання конкретної практичної
роботи (палітурні роботи, дизайни-проекти для школи) , опис наукової проблеми
або культурного явища, історичного процесу , проведення
й опис експерименту, постановка спектаклю, організація і презентація конкурсу
або виставки робіт учнів, вчителів або батьків, створення лінгвістичного
журналу. Ці проекти вимагають великих витрат часу, і виконувати їхній краще в
невеликій групі.
Організація самостійної роботи,
керівництво нею - це відповідальна і складна робота кожного вчителя. Виховання
активності і самостійності необхідно розглядати як складову частину виховання
учнів.
Самостійна
пізнавальна діяльність учнів має велике значення , але дитину потрібно навчити
працювати самостійно. Це і робота з підручником, з науковою літературою,
словниками, енциклопедичними виданнями. Все це необхідно для формування зрілої особистості.
Коли ми говоримо про формування у школярів самостійності, маємо на увазі два тісно тісно пов’язані між собою завдання:
Перше полягає в тім, щоб розвинути в
учнів самостійність у пізнавальній діяльності, навчити їх самостійно
опановувати знаннями, формувати свій світогляд;
Друге - у тому, щоб навчити їх самостійно
застосовувати наявні знання в навчанні і практичній діяльності.
Самостійна робота не самоціль. Вона є засобом боротьби
за глибокі і міцні знання, засобом формування в учнів активності і самостійності як рис особистості,
розвитку їхніх розумових здібностей. Об'єктом навчання є самостійна діяльність школяра, а
предметом - умови її реалізації. Актуальність
цієї проблеми безперечна, тому що знання, уміння, переконання, духовність не
можна передати від вчителя
до учня .
Цей процес включає і знайомство, і сприйняття, і самостійну
переробку того, про що дізнався, і усвідомлення,
і прийняття умінь і понять
| 
