Кожного дня, коли приходимо до школи,  вона  по – різному  зустрічає нас: то вона привітна, то чужа, то якась таємнича…Зробила висновок, що багато залежить від того, в якому настрої приходить до школи  дирекція. Це вже видно, коли переступаєш поріг школи, а тебе з посмішкою чи без зустрічають на порозі школи.

Приємно, коли тобі скажуть: « Доброго ранку, Ви вже здорові? Раді Вас бачити.»

Здається, прості слова, а настрій гарний протягом  дня не покидає . І з дітьми хочеться пожартувати, посміятись, покепкувати.

Школа - острівець, на якому ми  протягом дня разом: в бурю і в дощ, в сніг і в негоду.  

Уявіть тільки на мить, що ми на острові одні – вчителі, учні. Нам потрібна допомога! Ми ловимо одне одного за руки, пліч-о пліч йдемо вперед, ми єдині!

         Маємо зрозуміти, що і в школі  ми всі робимо одну справу - творимо Людину! Але хіба може вона народитися без вад , якщо грунт поганий? Найперше мусимо поважати самі себе, не показувати, що у кожного на серці, чому воно болить. Бо у кожного болить…

         Навколо нашого острівця вирує мирське життя, а у наших вуликах  тепло.  Ось там вилетів клубочок і заховався, озираючись, щоб його не помітили, десь взялися довірливі очі - і зникли під довгими віями, а може щось не так ?                                                                                                                                А ось ці, напевно, нічого не бояться, сміливо ідуть назустріч…І отримують блискавку, громовицю!